Багато батьків вважають, що діти починають брехати через вплив друзів або школи. Проте психологиня Олена Дорогавцева пояснює: іноді саме слова дорослих можуть підштовхнути дитину до обману.
За словами фахівчині, дитина бреше не тому, що вона погана. Найчастіше це відбувається тоді, коли вона боїться сказати правду через можливе покарання або втрату підтримки батьків.
«Скажи правду – і я не буду сварити»
На перший погляд ця фраза здається правильною, але вона може викликати страх. Якщо після зізнання дитину все ж покарали або накричали на неї, у неї формується переконання, що говорити правду небезпечно.
У майбутньому дитина може вигадувати різні історії, щоб уникнути подібної ситуації.
Частину енергоблоків АЕС вивели на ремонт: що буде з графіками відключень
Діють на газ, тепло та воду: уряд визначився з тарифами на комуналку
Понад 1500 грн до пенсії: ПФУ відзвітував про солідне підвищення, але не для всіх
Нові правила проїзду: тепер не потрібно доводити своє право на пільги
«Я все одно дізнаюся правду»
Такі слова дитина сприймає як погрозу. У відповідь вона може почати ще активніше заперечувати провину або перекладати її на інших.
У цей момент для неї важливіше уникнути покарання, ніж бути чесною.
«Ти мене дуже розчарував»
Це одна з найбільш болючих фраз для дитини. Батьківська любов є основою її відчуття безпеки, тому такі слова можуть звучати для неї як сигнал, що її більше не люблять.
Щоб уникнути цього відчуття, дитина може почати приховувати правду або говорити лише те, що хочуть почути дорослі.
«Подивись, як інші діти можуть, а ти – ні»
Порівняння з іншими дітьми часто викликає почуття сорому і невпевненості. Через це дитина може почати приховувати свої невдачі.
Наприклад, вона може сказати, що домашнього завдання не було або що все вже зроблено.
«Тільки спробуй мені збрехати!»
Жорсткі застереження можуть мати зворотний ефект. Чим сильніший страх перед реакцією батьків, тим більш вигадливою стає брехня.
Дитина починає використовувати обман як спосіб захисту.
Психолог радить у складних ситуаціях зосереджуватися не на пошуку винного, а на вирішенні проблеми. Наприклад, замість запитання «Хто це зробив?» можна сказати: «Як ми можемо це виправити?».
Також важливо, щоб дитина була впевнена: навіть якщо вона помилилася, батьківська підтримка та любов залишаться незмінними. Якщо ж дитина сама зізналася у неприємній ситуації, варто спочатку подякувати їй за чесність і лише потім обговорювати наслідки.
Нагадаємо, старшокласникам готують зміни: після 9-го класу поставлять перед вибором
Раніше ми розповідали про виховання по-радянськи: три звички батьків, від яких радять відмовитися
Також, до шкіл та дитсадків будь кого не візьмуть: правила посилять, вимагатимуть довідку