Реформа деінституалізації, яка мала забрати дітей з інтернатів і повернути їх у родини, буксує. За даними комітетських слухань у парламенті, замість зростання сімейних форм виховання країна отримала скорочення: з 2017 року кількість прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу впала з 4696 до 4033.
Станом на червень 2026 року на первинному обліку у службах у справах дітей перебували понад 58 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Понад 53 тисячі з них зростають у сімейних формах, з яких близько 41 тисячі — саме у прийомних сім'ях і дитячих будинках сімейного типу. Такі цифри навела голова Державної служби у справах дітей Валентина Зозуля.
Гроші, яких не вистачає
Головною причиною, чому родини не витримують, є фінанси. Як розповіла голова правління Української мережі за права дитини Дар'я Касьянова, 30% прийомних батьків розглядають можливість припинити виховання дитини саме через фінансові труднощі. При цьому 57% сімей економлять на харчуванні, 23% — на медичних потребах, а 27% батьків виховують дітей без другого з батьків, тобто все навантаження лягає на одну дорослу людину.
Показова ситуація з фінансуванням і на рівні закладів. На утримання інтернатів держава щороку виділяє близько 11 мільярдів гривень, але, за словами правозахисниці, левова частка цих коштів до дітей не доходить. Наприклад, у Кременчуцькому обласному спеціалізованому будинку дитини з 36,4 мільйона гривень обласного бюджету 28,8 мільйона пішло лише на зарплати — при тому що в закладі працювало 106 людей на 31 дитину.
Мінус 663 родини за роки реформи
Критики реформи наголошують: попри оптимістичні звіти Мінсоцу, реальна кількість сімейних форм виховання зменшується. «У нас з 2017 року загальна кількість прийомних сімей та ДБСТ впала з 4696 до 4033. Мінус 663 сімейні форми з часу рестарту реформи деінституціалізації. І попри всі звіти за минулий рік маємо мінус 43 прийомні родини», — заявив нардеп, заступник голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Павло Сушко.
Погіршує ситуацію й бюджет. Якщо у 2026 році видатки на соціальний захист сімей склали 52,7 мільярда гривень, то на 2027 рік закладено менше — 45,9 мільярда. Водночас в інтернатах цілодобово перебувають майже 25 тисяч дітей, причому близько 21 тисячі з них мають батьків, не обмежених у батьківських правах.
Що говорять самі прийомні батьки
Реальний досвід показує, наскільки складним є виховання у великій прийомній родині. Сім'я Івана та Ірини Уманських із Херсонщини, яка після окупації евакуювалася на Київщину, виховує десятьох дітей — четверо біологічних і шестеро всиновлених. Із 86 тисяч гривень, які отримує родина, половина йде на комунальні послуги, утримання будинку і пальне, адже щоранку дітей розвозять до школи й на гуртки. «Двоє наших хлопчиків цікавилися робототехнікою, а дівчата — гімнастикою. Але ми не змогли їм це забезпечити, бо для нас це дорого», — каже Ірина.
Подружжя Тетяни та Юрія Венгренюків, які мають будинок сімейного типу в Чернівцях, виховують 15 дітей, серед яких є діти з інвалідністю. Тетяна наголошує, що найважче — залишатися сам на сам із проблемами, коли дітям потрібен психолог, психіатр, реабілітолог чи логопед: «Сім'я має отримати цю допомогу швидко і без багатомісячного пошуку».
Про ситуацію на комітетських слуханнях повідомляло Громадське радіо.
Раніше портал Знай повідомляв, ніжне виховання вчить мозок дитини відчувати радість: до чого призводить суворість.
Також наш портал інформував, чому діти обожнюють натискати кнопку в ліфті.