На уроках історії у школі учні кілька разів стикаються з одними й тими самими подіями та постатями у різних класах, через що в них часто виникає небажання вчити матеріал знову. Школярі відчувають, що вже достатньо знайомі з цією інформацією, і тому не бачать сенсу повертатися до неї.
Леся Хлипавка, вчителька з Черкас та співавторка навчальних програм з історії,у дописі у соцмережі Facebook розповіла, чому в учнів виникає психологічний бар'єр щодо вивчення матеріалу, який їм здається знайомим, та дала рекомендації для вдосконалення педагогічних методів у викладанні історії в 10–12 класах.
Вона зазначила, що розуміння особливостей сприйняття інформації учнями дозволяє знайти способи підтримати їхню зацікавленість. Історичні теми можна розглянути під іншим кутом, аналізуючи їх з різних аспектів. Але сучасні освітні програми цього не враховують.
Леся Хлипавка описала причини, через які учні втрачають інтерес до повторного проходження тих самих тем. Якщо спершу тема подається на базовому рівні, а згодом вивчається глибше, діти часто сприймають її як щось добре знане. Це викликає ефект дежавю, і мозок автоматично маркує інформацію як "вже опрацьовану".
По 8000 грн протягом пів року: держава виплачуватиме компенсацію і за що
Гроші потечуть рікою: 3 знаки Зодіаку, яким березень готує золотий дощ
Готуйтеся до більших платіжок: опалення цьогоріч вимкнуть не за календарем
Соціальні виплати призупинили: чому та кому їх заблокували
"Коли учень бачить у підручнику ту саму тему, яку він проходив два-три роки тому (наприклад, Київську Русь чи Першу світову), у нього вмикається захисна реакція: "Я це вже знаю". Мозок автоматично відфільтровує інформацію як "стару", - пояснила вчителька.
Крім того, вона підкреслила, що для детальнішого аналізу певних історичних подій потрібно пам’ятати базові факти. Але школярі часто їх забувають, тож багато часу йде на повторне пояснення того, що вже вчили раніше.
Ще один важливий фактор - "кліпове мислення" сучасних учнів, які звикли до швидкої зміни інформаційного контенту. У цьому контексті повторення вивченого матеріалу для них здається нецікавим і нелогічним.
Подібна проблема стосується й образів історичних постатей. Коли одні й ті самі особистості обговорюють з року в рік у схожому контексті, вони починають втрачати реальність для учнів.
"Коли постать Богдана Хмельницького або Михайла Грушевського кочує з класу в клас у подібному форматі, вони перестають сприйматися як живі люди й стають "картонними" символами з підручника. Це вбиває емпатію та емоційний зв'язок з історією. Нам, дорослим, важливо розуміти: для дитини історія – це подорож. А коли тебе вдруге везуть тією самою дорогою, навіть якщо обіцяють показати "красивіші дерева на узбіччі", ти все одно будеш дивитися в телефон, бо маршрут уже відомий", - наголосила вчителька.
За її словами, слід негайно змінити підхід до старшої школи: замість акценту на запам’ятовуванні дат зосередитися на вивченні історії через призму культури, повсякденного життя, антропології чи політики. Але поки що це лише мрія.
"Я переглянула на сайті МОН програми для профільної школи (10-12 класи). Боятися нічого: там усе без змін, вивчення минулого просто розтягнули на три класи", - підсумувала Леся Хлипавка.
Раніше портал Знай писав, чи можуть першокласники зрозуміти Кобзаря: батьки посперечалися через нову шкільну програму.
Крім того, ми повідомляли, що батьки розкритикували шкільну програму: "Хлопчики шиють бісером".
Також портал інформував, чому з обдарованих дітей виростають не успішні дорослі.