Сучасні школярі вже не відчувають колишнього страху перед низькими оцінками. Бали, які вони отримують за навчання, втратили ту владу, яку мали 15–20 років тому. Таку думку висловила українська педагогиня Ірина Гондюл у своєму Фейсбуці.
За її словами, щоб мотивувати дітей до навчання, потрібен зовсім інший підхід. Просте «покарання» або стимул у вигляді оцінки більше не працюють.
Раніше оцінка була інструментом управління. Зараз же доводиться працювати з увагою, інтересом і змістом. Це вже зовсім інша педагогіка, - зазначає вчителька.
Вона виділила три ключові моменти, які допомагають залучити учнів до навчального процесу:
Пенсії та виплати зросли: хто в Україні отримає більше грошей у 2026 році
Штрафи за газовий котел: коли можуть покарати
"Мене просто скасували": Олена Кравець вперше розповіла, як через скандал втратила кар’єру
Замість індексації - бали: українцям готують нові правила нарахування пенсій
- Інтерес – дитині важливо розуміти, навіщо їй це потрібно і яку користь вона отримає від знань.
- Відчуття власного прогресу – коли учень бачить, що його зусилля дають результат, це мотивує продовжувати навчання.
- Живе взаємодія – урок перестає бути просто передачею інформації; важливий контакт між викладачем і учнем, обговорення, спільне розв’язання завдань.
Крім того, педагог підкреслила, що не можна забувати про внутрішню мотивацію. Бажання вчитися формується у кожної дитини індивідуально, і вчитель може лише створювати умови та підтримувати інтерес.
Вчитель здатен багато чого, але остаточне бажання отримувати знання виникає всередині самого учня, і у кожного воно розвивається по-своєму, - додає Гондюл.
На її думку, сучасна педагогіка повинна враховувати ці нюанси і будувати навчання так, щоб воно було цікавим, осмисленим і живим, а не просто формою оцінки знань.
- Нагадаємо, пропустив уроки – штраф: батьків українських школярів каратимуть за прогули.
- Раніше ми розповідали, що в школах додадуть нові предмети: зміни торкнуться дев'ятих класів.
- Також весняні канікули будуть не для всіх школярів: хто відпочиватиме, а хто – ні.