Кого тепер стосується наставництво
Раніше інститут наставництва в Україні охоплював лише дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у закладах. Тепер коло розширюється кардинально. Як повідомляє РБК-Україна з посиланням на керівницю юридичного відділу Координаційного центру з розвитку сімейного виховання Анастасію Коряченко, право на наставника отримали діти, яких безпосередньо торкнулася війна: ті, хто втратив рідних на фронті, хто зміг виїхати з окупованих територій.
Окрім цього, наставника зможуть отримати діти, які роками живуть у закладах попри те, що мають батьків. Також у переліку — малолітні та неповнолітні вагітні жінки, одинокі мами до 23 років, які потребують підтримки, та діти із сімей у складних життєвих обставинах. Для кожної з цих категорій поява відповідального дорослого поруч може стати переломним моментом у житті.
Індивідуальне та корпоративне: два формати підтримки
Закон передбачає два формати наставництва. Перший — індивідуальний: конкретна людина стає поруч із дитиною або молодою людиною, допомагає у визначенні пріоритетів, плануванні кроків, адаптації до нового оточення. Це не заміна батьків і не роль соціального працівника — це дорослий, до якого можна звернутися за порадою на основі довіри. Наставник регулярно зустрічається з дитиною, і разом вони вибудовують індивідуальний маршрут підтримки.
Другий формат — корпоративне наставництво. Бізнес бере участь у підтримці дітей не через разові святкові візити з подарунками, а через системну присутність у житті підлітка. Наприклад, програмні інженери IT-компанії можуть регулярно спілкуватися з 16-річним хлопцем, показувати, як влаштована професія, допомагати обрати навчальний заклад. Корпоративне наставництво стає повноцінним інструментом профорієнтації та соціалізації, а не благодійністю заради звіту.
Безпека дитини — пріоритет
Уперше на рівні закону організація наставництва визначена як окрема соціальна послуга. Це означає, що надавач послуги в громаді шукає кандидатів, організовує їхнє навчання, проводить взаємодобір і супроводжує створені пари. Для самого наставника робота є добровільною та безоплатною, однак він не залишається наодинці з труднощами — поруч завжди є фахівці із супервізією та рекомендаціями.
Вимоги до кандидатів суворі. Наставником може стати громадянин України від 21 року, який постійно проживає в країні. Не допустять людину із судимістю за насильницькі чи статеві злочини, злочини проти дітей, факти домашнього насильства, позбавлення батьківських прав, залежності або психічні розлади. Кожен кандидат проходить обов'язкове навчання — як спілкуватися з дитиною, яка пережила травматичний досвід, як вибудовувати довіру, де межі ролі наставника. За результатами навчання видається офіційний висновок про можливість здійснювати наставництво.
Як стати наставником для дитини
Алгоритм для охочих стати наставником виглядає так. Зверніться до служби у справах дітей або центру соціальних служб у своїй громаді — там нададуть інформацію про найближчого надавача послуги наставництва. Далі подайте заяву, пройдіть співбесіду, надайте довідку про несудимість та медичний висновок про відсутність залежностей і психічних розладів. Після цього — обов'язкове навчання за затвердженою програмою. Фахівці підбирають пару «наставник — дитина» з урахуванням інтересів обох сторін. І ключовий момент: без згоди самої дитини наставника не призначають — вона тут повноправна учасниця, а не об'єкт.
Економічний ефект від таких програм підтверджений дослідженням на замовлення ЮНІСЕФ: кожна гривня, інвестована в молодіжні програми, до 2030 року повертає суспільству 2,50 гривні. Молода людина, яку підтримали вчасно, значно частіше здобуває фах, працює та платить податки замість того, щоб потребувати допомоги держави.
Раніше портал Знай повідомляв, до 30% економії тепла: Рада ухвалила закон про "розумні" теплопункти в будинках.
Також наш портал інформував, Рада рік гальмує закон: когенераційні установки до зими не запустять.