Уявіть: ви заходите до кімнати й помічаєте павука на стіні. Серце починає калатати, долоні пітніють. А тепер уявіть, що поруч — ваша дитина, яка уважно спостерігає за вашою реакцією. Саме так, стверджують психологи, і народжуються дитячі фобії.
Як повідомляє BBC News Україна, більшість фобій не є вродженими. Маленькі діти взагалі не здатні відчувати страх так, як дорослі — для цього потрібно навчитися оцінювати ситуацію та розуміти, що становить загрозу.
Професорка психології Ратгерського університету Ванесса Лобью пояснює: страх — надзвичайно важлива емоція, яка захищає від потенційно небезпечних речей. Але коли він стає надмірним і починає заважати життю — це вже фобія. І саме тут роль батьків виявляється вирішальною.
Як батьки «вчать» дітей боятися
Механізм передачі страху простий і майже непомітний. «Вас вкусили, ви злякалися. А потім ви бачите, що мама теж злякалася або каже, що це небезпечно. Так ви вчитеся боятися цього», — пояснює Лобью. Дитина буквально зчитує емоційну реакцію дорослого і запам'ятовує: цей об'єкт — загроза.
Професорка психології Віденського університету Стефані Хьоль провела дослідження, яке показало: коли немовлята бачили змій або павуків, їхні зіниці розширювалися сильніше, ніж під час погляду на квіти чи риб. Це свідчить про те, що мозок на підсвідомому рівні швидше помічає потенційно небезпечні об'єкти. Але сама лише схильність ще не означає, що розвинеться фобія.
Чому павуки та змії — лідери серед фобій
Науковці сходяться на думці: справа в тому, як ці істоти рухаються. «Уявіть, як немовлята звикають дивитися на тварин: це чотириногі істоти, які ходять. А змії рухаються зовсім інакше. Павуки теж пересуваються дуже незвично. Нам це не подобається», — каже Лобью.
Андраш Жидо з університету Печа в Угорщині додає: у процесі еволюції кожен страх був колись виправданим. Для перших людей навколишній світ був украй непередбачуваним. Але в сучасному житті більшість таких страхів перестали бути корисними. Щороку у світі від укусів павуків помирає менше 10 людей, однак арахнофобія залишається однією з найпоширеніших.
Місто чи село: де діти бояться більше
Цікавий факт виявив Жидо: що більше людей живе в містах, то частіше вони мають фобії, пов'язані з тваринами. Діти, які проводять більше часу на природі та частіше бачать різних тварин, менше їх бояться. Сьогодні понад 80% населення світу живе в містах — не дивно, що страх перед тваринами став таким поширеним явищем.
Свій внесок роблять також фільми та книжки. «Коли змії та павуки бувають рятівниками? Ніколи», — зауважує Лобью. Масова культура послідовно зображує цих істот як небезпечних, що лише підсилює природну схильність їх боятися.
Як допомогти дитині подолати страх
Найкращий спосіб позбутися фобії — поступове звикання до об'єкта страху через позитивний досвід. Почніть із малого: розглядайте разом фото тварин, читайте цікаві факти про них. Поступово збільшуйте «контакт» — сходіть у зоопарк, на природу.
«Особистий досвід — найважливіше у формуванні страху. Якщо він позитивний, наприклад у дитинстві, це допоможе не боятися в майбутньому», — наголошує Жидо. Головне правило для батьків: не демонструйте власний страх при дитині. Ваша панічна реакція на павука може стати для неї потужнішим уроком, ніж будь-які слова.
Якщо ж фобія вже сформувалася і заважає дитині жити — варто звернутися до дитячого психолога. Сучасні методи терапії дозволяють ефективно працювати з фобіями навіть у найменших пацієнтів.
Раніше портал Знай повідомляв, 168 шкіл — онлайн, лише 9 — у змішаному форматі: як навчатимуться діти.