Дитяча істерика стає чи не найважчим випробуванням для дорослих — особливо коли емоційний шторм накриває родину посеред людного місця. Лаяти чи карати в такі моменти марно, натомість набагато ефективніше підтримати дитину, наголошує психологиня Емі Кінкейд Тоді, поради якої переповіло «Радіо Люкс».
Вона пояснює, що під час гострого емоційного сплеску мозок дитини просто не здатен раціонально аналізувати те, що відбувається, або стримувати імпульси. Саме тому пік істерики — найгірший момент для довгих нотацій: спершу варто допомогти дитині відновити самоконтроль, і лише потім вести виховні розмови.
Чому «Ну заспокойся!» не працює
Різні вікові групи виявляють емоції по-своєму: малюки падають на підлогу в супермаркеті, діти молодшого шкільного віку скаржаться на «найгірший день у житті», а підлітки демонстративно грюкають дверима своєї кімнати. Психологиня чесно визнає: дорослим теж нестерпно важко тримати крижаний спокій, коли дитина верещить у транспорті чи магазині. Знамените «Ну заспокойся!» найчастіше означає крик душі самих батьків, які вже не витримують і відчувають сором, розгубленість та злість.
Фраза, яка творить дива
Замість звичного окрику Тоді пропонує просту фразу: «Я бачу, як сильно ти зараз засмучений». Це не схвалення поганої поведінки чи вчинку дитини — це сигнал «я помічаю твій біль і розумію тебе». Щоб вимовити ці слова, зовсім не потрібно погоджуватися з діями малюка, уточнює фахівчиня.
Одразу після визнання почуттів дорослий має позначити чіткі межі — наприклад, підтвердити, що рішення лишається незмінним, але додати: «Я поруч, я тебе люблю, і ми разом це переживемо».
Техніка «назви, щоб приборкати»
Допомагає й відомий метод «назви це, щоб приборкати»: треба допомогти дитині дібрати слова для опису власного внутрішнього стану. Дослідження підтверджують, що вміння вербалізувати емоції напряму пов'язане з кращим самоконтролем. Проте чарівної пігулки не існує — лише назване почуття миттєво істерику не зупинить.
Як говорити зі старшими дітьми та підлітками
У спілкуванні зі старшими дітьми й підлітками фахівчиня радить питальну інтонацію. Замість тверджень можна обережно спитати: «Здається, це тебе розчарувало?» або «Тобі через це ніяково?». Далі важливо вислухати, не перебиваючи, і разом пошукати вихід із ситуації.
Раніше портал Знай повідомляв, діти зчитують страх батьків, навіть коли ті мовчать: як говорити з дитиною про війну.
Також наш портал інформував, які послуги доступні дітям у скрутних обставинах.