Психологиня назвала 3 фрази, які батькам заборонено казати підлітку в апатії

«Не знаю», «Не хочу», «Мені все одно» — коли ці відповіді все частіше лунають від дитини, батьки починають тривожитися. За цими словами можуть стояти втома, страх зазнати невдачі, втрата сенсу й мотивації, які разом складаються в апатію. Як розпізнати цей стан і не нашкодити власними реакціями, пояснила психологиня проєкту «ПОРУЧ» ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» Олена Сервачак, пише ZN.ua.

Стан апатії — один із ключових проявів хронічного стресу серед українських підлітків. Типовий день дитини в умовах війни — це недоспані ночі через повітряні тривоги, блекаути, навчання, стосунки з друзями, тривожні новини, а ввечері ще й домашні завдання. І так щодня, без перерви.

Апатія проявляється в зниженні мотивації та ініціативи: важко почати справу, зробити вибір або долучитися до заняття. Іноді додається ангедонія — втрата задоволення від того, що раніше тішило. Коли сил витрачається більше, ніж вдається відновити, накопичується виснаження, і навіть невелике завдання здається непосильним.

Звідки береться апатія: сон, гормони і страх помилки

Одна з головних причин — брак сну. Під час статевого дозрівання біологічний годинник у багатьох підлітків зміщується: мелатонін, який сигналізує про настання біологічної ночі, починає виділятися пізніше. Тому дитині фізично важко заснути о десятій вечора й прокинутися рано. Водночас у віці 13–18 років потрібно 8–10 годин сну, а нічні тривоги, хвилювання й листування в месенджерах його скорочують.

Недосипання погіршує увагу, ускладнює регуляцію емоцій і посилює втому. Батькам радять з'ясувати, коли дитина справді засинає і скільки спить, разом переглянути вечірні справи та домовитися завершувати гортання стрічки за годину до сну — але при цьому зберегти сповіщення про небезпеку.

Ще одним чинником стає навчання і вимога бути успішним в усьому. Страх помилки чи критики може спонукати уникати завдань, і зовні це виглядає як лінощі, хоча всередині — багато тривоги. Додається й період самовизначення: підліток уже не дитина, але ще не дорослий, а вимога негайно обрати професію лише посилює напруження.

Гаджет як втеча від реальності

Часто кілька чинників діють одночасно: недосипання посилює втому, труднощі в навчанні — тривогу, а відсторонення від друзів зменшує підтримку. Телефон стає найпростішим способом відволіктися, але нескінченна стрічка соцмереж витісняє сон, рух і офлайн-зустрічі, а порівняння з чужими успіхами залишає відчуття «інші кращі за мене».

Психологиня застерігає: повна заборона телефону може позбавити дитину важливого спілкування й підтримки та зруйнувати стосунки. Натомість варто цікавитися, що дитина переглядає, і запитати, чи стало їй легше після перегляду похмурого контенту.

Три фрази, які батькам заборонено казати

Під час розмови з дитиною в апатії важливо уникати звичних, але шкідливих закидів. Ось головні з них:

• «Ти просто лінуєшся» — змушує сприймати труднощі як особистий недолік і посилює сором.
• «Візьми себе в руки» — вимагає змін, але не пояснює, як упоратися, коли бракує сил.
• «У тебе все є, чого ще треба?» — залишає відчуття, що на складні переживання немає права.

Порівняння та постійне «розворушування» новими справами теж додають тиску. Натомість допомагають конкретна підтримка й теплий контакт: «Я бачу, що тобі важко. Що можемо зробити разом?». І лишайте час для звичайних розмов — без перевірки оцінок та успішності.

Як побудувати розмову з підлітком

Насамперед почніть зі спостереження: «Ти рідко бачиш друзів і тобі важко прокидатися. Хвилююся за тебе. Як ти зараз?». Дайте дитині час на відповідь і не наполягайте, якщо вона мовчить. Іноді легше говорити на прогулянці, під час спільної справи або через листування. Інтерес повертається через посильну дію: коротку прогулянку, приготування їжі разом або повідомлення другу.

Звертатися по професійну допомогу варто, якщо майже нічого не тішить, є пригнічення або незвична дратівливість, значні зміни сну чи апетиту, постійне виснаження, висловлювання про власну нікчемність чи безнадію — і якщо зміни тривають від кількох днів до двох тижнів і довше. Почати можна з сімейного лікаря чи педіатра, скористатися безоплатною психологічною консультацією, а за підозри на психічний розлад звернутися до дитячого психіатра.

Раніше портал Знай повідомляв, батьків застерегли від розумних іграшок: чим ризикують діти під час спілкування з ШІ.

Також наш портал інформував, чотири роки без класу: діти прифронтового селища нарешті повернулися до очного навчання.