Масштабне австралійське дослідження, опубліковане в Australian Journal of Psychology, показало: діти, які зіткнулися зі втратою батьківської присутності, приблизно вдвічі частіше мають щонайменше один психічний розлад. Для України, де через війну тисячі дітей втратили рідних, ці дані особливо актуальні.
Команда науковців на чолі з професоркою Лорен Брін із Curtin University проаналізувала національне опитування, яке охопило 6310 сімей із дітьми віком від 4 до 17 років. Дослідники оцінювали сім психічних станів: тривожність, депресію, синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), а також серйозні поведінкові проблеми.
Результати виявилися тривожними. Серед дітей, які пережили будь-яку форму втрати батьківської присутності, психічний розлад діагностували у 21,4% випадків. Водночас серед дітей без такого досвіду показник становив лише 10,8%.
Які ситуації вважали втратою батьків
Під поняттям «втрата батьків» дослідники об'єднали три різні обставини: смерть біологічного батька або матері, розлучення чи розставання батьків, а також перебування одного з батьків під вартою. У всіх цих випадках дитина стикається з різкими змінами стосунків, домашнього середовища, щоденного розпорядку та відчуття безпеки.
Найпоширенішою формою втрати виявилося розставання батьків — до 17 років із ним зіткнулися 31,8% дітей. Смерть біологічного батька чи матері пережили близько 2,5%, ще 0,3% мали одного з батьків під вартою. Загалом до 17-річного віку 37,8% дітей не жили разом з обома біологічними батьками.
Найвищий ризик — після смерті матері чи батька
Найпомітніша різниця спостерігалася серед дітей, які пережили смерть одного з батьків. Психічний розлад мали 28,8% таких дітей — проти 13,7% серед тих, хто не стикався зі смертю батька чи матері. Серед дітей після розлучення батьків показник становив 20,2% (проти 11,9% у групі без такого досвіду). У дітей, чиї батьки перебували під вартою, розлад виявляли у 21,9% випадків проти 13,9% — однак ця вибірка була дуже малою (лише 13 дітей), тому дані не вважаються достатньо надійними.
Особливо вразливими виявилися молодші діти. Серед дітей віком від 4 до 11 років, які втратили одного з батьків через смерть, показник психічних розладів сягав 38,3%. Це майже 4 з 10 дітей молодшого шкільного та дошкільного віку.
Втрата не означає неминучий розлад
Дослідники наголошують: результати демонструють зв'язок, але не доводять, що саме втрата батька чи матері безпосередньо спричиняє психічний розлад. Багато дітей успішно переживають втрату й у дорослому віці ведуть повноцінне життя. На ризик також впливають десятки інших чинників: фінансове становище сім'ї, рівень підтримки, умови життя та стабільність оточення після втрати.
Ці дані демонструють зв'язок, але не доводять, що саме втрата батька чи матері безпосередньо спричиняє психічний розлад
Як розпізнати, що дитині потрібна допомога
Горе в дітей може проявлятися дуже по-різному: через тривожність, пригнічений настрій, раптові зміни поведінки, труднощі у спілкуванні з однолітками, проблеми зі сном або апетитом. Якщо такі симптоми тривають більше кількох тижнів і заважають повсякденному життю — це привід звернутися до дитячого психолога.
Автори дослідження також звертають увагу на практичну проблему: родинам нерідко складно отримати спеціалізовану допомогу через довгі черги, високу вартість терапії, брак фахівців із досвідом роботи з дитячим горем. В Україні ситуація ускладнюється ще й тим, що через війну кількість дітей, які потребують психологічної підтримки, зросла в рази.
Як повідомляє Portaltele із посиланням на Australian Journal of Psychology, доступні програми психологічної підтримки та сімейна терапія можуть суттєво допомогти дітям впоратися з наслідками втрати. При цьому важливо, щоб підтримку отримувала не лише дитина, а й інші члени родини.
Раніше портал Знай повідомляв, дитина перестала слухатися: 7 неочевидних причин, які батьки пропускають щодня.