Міністерство освіти і науки оприлюднило результати дослідження про те, як українські школи організовують дистанційне навчання під час війни. Висновок виявився несподіваним: заклади біля лінії фронту підготовлені до онлайн-уроків краще, ніж школи у відносно спокійних тилових регіонах.
Дослідження «Організація дистанційного навчання у закладах загальної середньої освіти України в умовах повномасштабної війни та післявоєнного відновлення» провів Центр дослідження освіти в надзвичайних ситуаціях KSE Institute, повідомляє Вчися.Медіа. Онлайн-опитування охопило 3248 учасників із 65 шкіл у всіх областях України, крім тимчасово окупованих територій: серед респондентів 2166 учнів, 960 вчителів і 122 фахівці.
Прифронтові школи вибудували систему
До прифронтових дослідники віднесли дев'ять областей: Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Миколаївську, Одеську, Сумську, Харківську, Херсонську та Чернігівську. Затверджену стратегію дистанційного навчання мають 58% прифронтових закладів, тоді як серед решти - лише 26%. Офіційно призначених відповідальних за цей напрям - у 75% прифронтових шкіл проти 43% у тилових.
Прифронтові заклади частіше користуються єдиною цифровою платформою - 67% проти 49%. Повністю розроблені навчальні матеріали з усіх предметів мають 40% таких шкіл, тоді як серед інших таких лише 9%. Регулярне навчання вчителів для роботи онлайн забезпечують 37% прифронтових закладів проти 6% у тилу, а своє електронне середовище повністю захищеним від кіберзагроз вважають 40% проти 9%.
Половина учнів у тилу вчиться зі смартфона
Головна проблема тилових шкіл - доступ дітей до техніки. 50% учнів у неприфронтових регіонах навчаються лише зі смартфона, тоді як у прифронтових таких 18%. Серед вчителів розрив менший: ноутбуками користуються 86% педагогів у тилових школах і 94% - у прифронтових.
Бракує школам і грошей, і фахівців. Повністю стабільним фінансування дистанційного навчання вважають 30% керівників прифронтових закладів і лише 17% - неприфронтових. Окрему оплачувану посаду адміністратора цифрової платформи мають тільки 10% прифронтових шкіл і 3% тилових. Достатню кількість психологів для підтримки учнів - 37% прифронтових закладів проти 23% в інших регіонах.
Цікавий і розрив у сприйнятті навчання: 56% вчителів вважають, що індивідуалізують навчання, але з цим погоджуються лише 33% учнів. За словами авторів звіту, головна відмінність - не стільки в техніці чи ресурсах, скільки в організації процесу.
Прифронтові заклади вибудували його як цілісну систему, тоді як у неприфронтових воно частіше залишається ситуативним форматом
Що рекомендують змінити
KSE Institute радить Міністерству освіти і науки та засновникам шкіл:
- запровадити зовнішню оцінку готовності закладів до дистанційного навчання за об'єктивними критеріями;
- підготувати для шкіл типові рішення з організації онлайн-уроків;
- передбачити окрему оплачувану функцію технічного адміністратора цифрової платформи;
- фінансувати не лише закупівлю обладнання, а й регулярні витрати на цифрові ліцензії, кібербезпеку та технічний супровід.
Дослідники наголошують: не варто чекати, поки школи самі повідомлять про проблеми. Тилові заклади рідше усвідомлюють власні організаційні труднощі, тож можуть не звернутися по допомогу самостійно. Спершу варто виявляти школи, які потребують підтримки, і оцінювати їхню готовність до дистанційного навчання.
Раніше портал Знай повідомляв, блекаут змінює навчання: чи підуть діти до школи.